Кубейська територіальна громада

Сибірська виразка (сибірка) – гостре, особливо небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей.

Збудник сибірки існує у вигляді двох основних форм: вегетативній і споровій:

• вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати «капсулу». Потрапивши в навколишнє середовище, за сприятливих умов ( t не нижче 12 °С) збудник утворює спору.

• спорова форма може перебувати в грунті необмежений час, 70 і більше років, лишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність.

Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров’янистими виділеннями ще до того, як з’являються характерні клінічні ознаки.

На сибірку частіше хворіють вівці, велика рогата худоба та коні. Малочутливі до неї свині. Собаки та свійська птиця до сибірки не сприйнятливі.

Беручи до уваги те, що основний спосіб зараження тварин – аліментарний (через корм і воду), а чинниками передачі збудника слугують контаміновані споровими формами збудника об’єкти довкілля (гній, підстилка, корми, приміщення, предмети догляду за тваринами, продукти і сировина тваринного походження, грунт), запобіжні заходи, першою чергою, спрямовані на недопущення потрапляння збудника у довкілля та їхньої подальшої контамінації споровими формами патогенного мікроорганізму.

Підстави підозрювати сибірку: раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після грунтових робіт, сильних злив і паводків.

Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней – ознаки ангіни. Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров’янисті витікання з природних отворів.

Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської виразки, населенню необхідно пам’ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м’яса в місцях «стихійної торгівлі», тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин та місцям, де раніше були розміщені худобомогильники.

У разі захворювання чи загибелі тварини, необхідно негайно повідомляти Болградське районне управління ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області та Болградську районну державну лікарню ветеринарної медицини та ветеринарного спеціаліста, який обслуговує дану місцевість. Для встановлення попереднього діагнозу, а у разі підозри захворювання тварини на сибірку може бути обґрунтуванням для проведення негайних профілактичних заходів, однак кінцевий діагноз має бути підтверджений лабораторними дослідженнями.

Розтин трупів тварин, що загинули від сибірки, заборонений!