Кубейська територіальна громада

Ця дата вибрана не випадково. Саме цього дня, восени 1960-го року під час політичних протестів у Домініканській Республіці, за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо були жорстоко вбиті три сестри Мірабал, що були активними учасниками супротиву. Показова кривава страта сестер збереглася в народній пам’яті надовго та мала світовий резонанс. У 1981 році активістки жіночих рухів вирішили вибрати дату їх загибелі як день протесту проти насильства щодо жінок. А з 1999 року цей день став міжнародною датою.

Попри те, що ми живемо в XXI столітті, статистика про факти насильства щодо жінок є невтішною. Більш того, можна з упевненістю стверджувати, що офіційні дані про це не відображають реальний масштаб проблеми.

Причин декілька. Це і відсутність систематичних досліджень з цього питання, і замовчування проблеми самими жертвами через страх, сором чи забобони. Загалом зібрані дані свідчать про те, що 33,4% жінок хоча б раз у житті зіткнулися з насильством щодо себе, в тому числі фізичним. 20% жінок є жертвами зґвалтування чи спроб зґвалтування.

Враховуючи, що частка жінок серед населення світу складає близько 49,7%, що становить трохи понад 3 мільярдів, то стає зрозумілим наскільки великі ці показники. Насильство щодо жінок і дівчаток є одним з найбільш поширених порушень прав людини в сучасному світі, з яким надзвичайно важко боротися і яке має катастрофічні наслідки.

Воно проявляється у фізичній, сексуальній та психологічній формах, зокрема:

• насильство з боку партнера (побиття, психологічне насильство, зґвалтування в шлюбі, вбивство);

• сексуальне насильство і домагання (зґвалтування, насильницькі статеві акти, небажані сексуальні аванси, сексуальне насильство над дітьми, примусові шлюби, вуличні домагання, переслідування, кіберпереслідування);

• торгівлю людьми (рабство, сексуальна експлуатація);

• дитячі шлюби.

Декларація про викорінення насильства щодо жінок, прийнята в 1993 році, визначає термін «насильство щодо до жінок» так: «будь-який акт насильства, здійснений на підставі статевої ознаки, який заподіює або може заподіяти фізичну чи психологічну шкоду або страждання жінки, а також погрози скоєння таких актів, примус або довільне позбавлення волі, чи то в суспільному, чи в особистому житті».

Насильство щодо жінок є перешкодою на шляху досягнення прогресу в області рівності, розвитку і миру, а також забезпечення прав жінок і дівчаток. Головний принцип Цілей сталого розвитку – щоб ніхто не був забутий – не зможе бути досягнутий без викорінення насильства над жінками.

Насильство щодо жінок явище складне, багатогранне. Воно проявляється і в абсолютно очевидних фактах, і завуальовано стали вже звичними для нашого життя явищами. Але ніяке насильство не проходить безслідно. Щоб викоренити це остаточно, потрібні всеосяжні заходи, що мають суспільний характер і закріплені законодавчо.

У країні працюють центри допомоги жертвам домашнього насильства, проте, варто нагадати, що допомагають тим, хто просить про допомогу!

Саме для цього в Україні діє безкоштовна телефонна «гаряча лінія» з протидії проявам насильства: 0-800-500-335 або 116 123 (короткий номер з мобільного).